Таня Троянь: На Петрос за снігом

Смт.Ясиня - пол.Печеніжеська - г.Петрос - пол.Менчул - с.Кваси.

Минула зима практично вся була без снігу (зі сподіванням, що ця такою не буде), тож на початку березня коли нарешті вийшло вирватися в гори на 3 дні, ціллю номер один було - застати зиму. Саме тому і вирішила сходити на г.Петрос і г.Близницю, адже мало снігу було й в Карпатах і на низьких хребтах на той момент вже наповну панувала весна.

А ще це був перший похід для мого нового фотоапарата.

Зі своїм супутником я зустрілася в Івано-Франківську, звідти ми вирушили автобусом до Ясіні, звідки й почався наш маршрут.

Почали підйом практично навмання. На полонині Шиса вийшли на маркований маршрут:

Полонина знаходиться на висоті приблизно 1300 м. Тут вже й почалася справжня зима.

Мабуть ніколи не зможу описати словами радість, коли йдеш стежкою зимовим гірським лісом.

Потім внизу зліва від стежки побачили хатинки на пол.Печеніжеська, там і вирішили заночувати, а Петрос лишити на наступний день. Спустилися навпростець. Хатинки всі були закинуті, в жахливому стані, але ми собі вибрали одну більш-менш пристойну.

На полонині протікає річечка і в лісі багато сухих дров.

Ніч на полонині Печеніжеська під Петросом, зліва хатка в якій ми заночували:

Внизу світиться Ясіня:

Я в середині хатки (фото Олександр Дишливенко):

Вночі був міцний мороз і вітер крізь дірки в стінах гуляв по хаті.

Ранок. Схили Петроса:

Сніг!!!!!!!!

Весна почала добиратися й сюди, перші крокуси:

Полонина Печеніжеська, на горизонті Горганські хребти.

Поснідали, зібралися й пішли. Знову навпростець, "в лоб" по крутому схилу підйом до маркованої стежки:

Вийшли на стежку. В західний бік відкрився вид на г.Близниці на хребті Свидовець:

Чим вище-тим більше снігу і зими!

В центрі кадру найвища гора масиву Горган - Сивуля, яка складається з двох вершин - Великої Сивулі (1836 м) і Малої Сивулі (1818 м):

Продовжуємо підйом, вершина Петроса вже близько:

Я на фоні Близниць (фото Олександр Дишливенко):

Вид на г.Шешул і шлях до Квасів, який на нас чекає:

Чим вище підіймаємося - тим сильнішим стає вітер, намагається збити з ніг, підіймає сніг і кидає в обличчя. Хотіла справжньої зими - от і вона.

Я, фото Олександр Дишливенко:

От і вершина Петроса (2020 м)! Капличка і скручений хрест під снігом:

Капличка - хороший прихисток, щоб відпочити від вітру, там вже було 3 туриста, які піднялися сюди з Козьмещика, люб`язно пригостили нас чаєм з термоса.

Капличка постійно страждає від стихії, підлатують і підтримують її в хорошому стані небайдужі туристи.

Вид на Горгани (Хом`як з Синяком, Явірник, полоски снігу на схилах - Буковель):

На задньому плані зліва г.Кукул (1540 м), а зправа - г.Говерла (2061 м):

Говерла з усією Чорногорою:

Близниці:

Вид на г.Піп Іван на південному сході, яка завершує Чорногору:

Спускаємося з Петроса.

На траверсі г.Шешул:

Вийшли на полонину Менчул на висоті 1200 м. Тут зиму різко змінила справжня весна - тепло і, як бонус, крокуси:

Крокус Гейфеля (або шафран) занесений до Червоної книги України.

Коли тане сніг, гірські луки вкриваються фіолетовим килимом цих квітів. Ми застали початок цвітіння, ще тиждень і їх буде дуже багато.

Крокуси стали справжнім сюрпризом. Але це ж гори - за день тут можна побачити і відчути на собі не одну пору року.

Лежиш на траві і не віриться, що пару годин тому дув лютий морозний вітер і ти провалювався в сніг, а тепер навколо ніжна весна.