Чарівне Яйко

Ранок, вартий цілої подорожі...

Це був третій, останній день нашого походу Горганами.
(Фоторозповідь про перші  2 дні тут).

Встали ми рано, біля шостої, адже був потрібен час, щоб піднятися на Яйко Ілемське і спуститися назад на полонину Мшана, поснідати, зібрати речі і в обід бути в Мислівці, щоб встигнути на останню маршрутку до Львова.

З вечора були підозри, що світанок має бути фантастичний, з туманами, адже цілу ніч в долині була гроза, а зранку коли я висунула голову з намету і побачила рідкий туман навколо, зрозуміла що так і буде:)

Зі мною на цю ранкову прогулянку погодився іти лиш один учасник походу - Рома.

До вершини Яйка з полонини Мшана 3 кілометра.

Після крутого підйому лісом ми вийшли на полонину Довге Поле, що практично знаходиться під вершиною Яйка. Струмок перед полониною теж був пересохлий.

Тут почалися перші краєвиди на хребет Аршиці, в лісах якої ми вчора ходили райштоком:

Теж Аршиця, в центрі кадру г.Великий Пастушак (на ньому ми були в перший день):

Після полонини Довге Поле на вершину вела стежка в жерепі, і, звісно, чим вище ми підіймались, тим більше краєвидів нам відкривалося.

Вид на захід:

Під хмарами в долині Мислівка і полонина Мшана:

Постійно обертаюсь, картинка весь час змінювалась.
Море з туману поглинало гори:

Зправа видно полонину Довге поле, відразу стає зрозуміло чому її так назвали:) А поруч з нею, під хмарою, в наметах сплять наші друзі, бачать свої сни і не підозрюють яка тут, на верху краса...

Знову Довге Поле, це вже вид з вершини:

На півночі весь хребет Аршиці:

А туман вже заповнює долину річки Мшана:

Бігаю як сумашедша і щаслива по вершині, фотографую - з усіх сторін все змінюється щосекунди, туман хоче поглинуте все навколо.
Не видно, а тільки чути, що західний вітер несе до нас грозу.

Знову і знову прекрасна долина Мшана, над якою сонце піднімається все вище - найфотогенічніший краєвид того ранку:

Вид на гору Укерня (1622 м) і продовження хребта в сторону г.Молодої:

На мить все навколо затягує туманом.

Саме в такі моменти розумієш, що необхідно жертвувати комфортом, рано вранці вилазити з теплого спальника і дертися на гору, бо ж лиш тоді отримаєш в нагороду таку красу.

Вказівники на вершині, на задньому плані добре знайома Аршиця:

На останок прошу Рому сфоткати мене "на аву" :)

Швиденько спускаємося, адже погода миттєво погіршилася - почався вітер, дощ, град, блискавиці зовсім поряд. А туман все норовив знищити видимість і збити нас зі стежини.
Можливо гори вирішили, що ми вже надивилися вдосталь неймовірних краєвидів і ,все, пора додому)

Доходимо до Довгої, тут все так само в моменті змінилося, стало тихо і затишно:

А в лісі був той самий туман:

Щойно ми повернулися до наших наметів, колєги якраз почали прокидатися.
Дрібний дощик то моросив, то припинявся. Ми поснідали, зібралися і як тільки вирушили до Мислівки, почав лити добрячий дощ. Змокли до нитки доки дійшли, а головне - лиш тоді дощ припинився:)
Ми дякували горам за такий "подарунок" лише в останній день, адже у попередні дні була чудова погода.

В нас лишався час перевдягнутися в сухе і добре поїсти (за що дакуємо господині з місцевого кафе в центрі села, вона нам виділила навіть приміщення на перевдягання).
Це був той момент коли сухий одяг здається найбільшим щастям.

Загалом за день ми пройшли 16 км.

Приїхав автобус і повіз нас до Львова.