Дикий захід Кіпру: Голубі лагуни і гори півострова Акамас

Друга частина розповіді про подорож на Кіпр з наметом.
Січень, 2017. 

Півострів Акамас на заході Кіпру - це безлюдні дикі пляжі і голубі лагуни, невисокі, але дуже красиві гори, це незаселена територія площею 230 квадратних кілометрів, що належить природі.

Маршрут: купальня Афродіти - Голуба лагуна -  гора Moutti Tis Sotiras - дорога Lara Road - пляж Лара, 32 км.
Ця частина нашої подорожі Кіпром була найочікуваніша для мене, адже нарешті ми віддалимось від цивілізації і проведемо кілька днів на одинці з природою!

Спочатку був переїзд через весь острів з сходу на захід трьома автобусами.

Наш маршрут півостровом Акамас почався з одної з навідоміших достопрімічатєльностей Кіпру - купальні Афродіти. Саме тут за легендою купалась сама богиня кохання і тут вона зустріла свого Адоніса. Місця, названі в честь Афродіти зустрічаються по всьому півосторові, а античними легендами здавалося просочений кожен камінь) Навіть сам Акамас - названий в чесь одного з героїв Троянської війни.

Купальня Афродіти, як на мене не саме гарне місце на Кіпрі, але раз вже вона по дорозі, то звісно ми сюди зайшли. Невелика природна "ванна" оточена скелями, взимку виглядає якось геть унило...

Простим смертним купатись тут заборонено.

Ми ж перекусили бананами, які купили тут на парковці в продавця фруктів, вийшло десь 2 кілограми за 2 євро (це навіть дешевше ніж в магазинах), і пішли стежкою яка веде прямо від купальні Афродіти.

Одразу за купальнями розташувався безлюдний кемпінг.
Як на краю землі...

Йдемо стежкою вздовж узбережжя. Сьогодні в нас ціль дійти до Голубої лагуни (чи однієї з них) і стати там на ночівлю. Вид  в сторону лагун:

Через 1,5 кілометра від купальні Афродіти останнє джерело води, далі води не буде. Тому ми зупинились біля нього - набрали води, помились, трошки попрались. Прісна вода наступні дні - буде розкіш)

Далі все більше відкривається вид на Акамас, його північне узбережжя:

Кози тут повсюди, пасуться самі по собі.

Далі стежка спускається, ми сходимо з неї та йдемо вже просто по узбережжі. Тут  як і на сході Кіпру весь берег посічений колючими скелями, які місцями утворюють просто неймовірні місця:

Знайшовши затишну бухту вирішуємо тут стати на ночівлю, щоб наступного дня менше було повертатись до джерела, де набравши води підемо через гори на західну сторону півострова Акамас.

Наша бухта, я і тінь Ярика, який фотографує)

А поки сонце ще не сіло, залишаємо тут свої рюкзаки і йдемо прогулятись берегом до Голубої лагуни.

Голуба лагуна - одна з найпопулярніших бухточок на північній стороні півострова, літом туди з курортних Пафоса і Поліса привозять матрасників кораблі та катери.

Але ж вона не одна така голуба і красива. Наприклад, лагуна що перед Голубою лагуною:

Ми навіть спочатку подумали що це вона Голуба лагуна, але ні, ця менша і без острівка посередині. Але все ж яка красива, з гротами і видом на Moutti Tis Sotiras:

А ось і сама Голуба лагуна:

Берег тут - суцільне гостре каміння з мальовничими калюжками:

Мені страшенно тут сподобалось. Просто гуляти вздовж берега і роздивлятись дивної форми каміння і голубе море. А головне навколо - ні душі... Обожнюю зиму!

Повертаюсь назад до першої голубої лагуни, де лишився Ярик)

Каміння схоже на шкіру якогось дракона... Чомусь тут в мене були саме такі асоціації)

Ярик.

Я:

А ось і наша бухта, де ми станемо на ночівлю:

Як правильно обрати місце для намету? - так щоб милуватись навколишньою красою можна було не виходячи з нього, це обов'язково) Навіть якщо через те, що ти ставиш намет не на травичці в кущах, а на камінні з краєвидом... Ось так вид на Moutti Tis Sotiras коштував мені надувного килимка, на якому я досі не знайшла дірку щоб заклеїти... Але й знаючи наперед, що він проб'ється, я все рівно поставила б намет тут) 

Moutti Tis Sotiras - як на мене, найкрасивіша гора на півострові Акамас, висотою 370 м. Наступного дня ми піднімемось на неї. По центру кадру навіть видно шматок серпантину, що веде на її вершину:

Коли сонце вже сіло на горизонті нарешті стало видно далекі гори Троодос - найбільший гірський масив Кіпру. Найвища вершина острова Кіпр знаходиться в Троодосі - це гора Олімбос (1952 м), взимку там навіть лежить сніг і працює гірськолижний курорт.

Ми ж лишили Троодос поза увагою через кілька причин: сніг є і у нас на Україні, речі на холодну погоду просто не влізли б нам і без того велику ручну поклажу, а ще просто хотілось побільше моря.

Що може бути краще за такі моменти? Коли ти просто слухаєш море, п'єш чай з лимоном, який вчора зірвав з дерева, і дивишся як згасає день над таким прекрасним морем...

Наш намет. Це було наше найгарніше місце ночівлі на Кіпрі:

Маленькі спроби зняти нічне море - не дарма ж я тащила штатив і сюди...

Те що я хотіла сфотографувати не вийшло, бо тепер розумію не надто відповідально підійшла до цього, а але все ж фото передає атмосферу, ну надіюсь) На довгих витримках хвилі стають прозорими і можна роздивитись рельєф дна....

Протягом подорожі Кіпром ми лягали спати і прокидались разом з сонцем.
Світанок нового дня, яким можна милуватись просто з намету:

Поснідали, зібрались та вирушили. Повертаємось 2,5 км до джерела в підніжжі Moutti Tis Sotiras, набираємо воду.

Погляд назад:

За 300 м від джерела в сторону Акамасу повертаємо на стежку Афродіти, яка веде прямо на гору і починаємо набирати висоту:

Від джерела до вершини приблизно 2,5 кілометрів чистого підйому.

Нас постійно супроводжує вид на маленький острів, названий в честь Святого Георгія - Agios Georgios Islet:

Йдемо стежкою, на яку вчора дивились з нашої бухти, і милуємось нашою бухтою вже згори) Ось вона зліва:

А ось і вид на голубі лагуни:

Мініатюрні нарциси, які цвітуть на схилах гори, не дають сумніватись що в січні тут весна:

Чудовий оглядовий майданчик під вершиною Moutti Tis Sotiras. Просто чарівне місце з видом на узбережжя, звідки ми щойно прийшли)

Я:

Ще пару хвилин і ми на вершині!

Знову я:

Я щаслива, бо коли готувалась до подорожі, розглядаючи фото Акамаса, саме це місце припало мені до душі найбільше, і от я тут, на власні очі переконуюсь наскільки тут прекрасно! Акамас як на лодоні:

А це вид на схід, на затоку Хрисоху, містечко Поліс з навколишніми селами на узбережжі і гори Троодос на горизонті;

Насолоджуємось краєвидами і продовжуємо наш шлях горами. Вже позаду вершина Moutti Tis Sotiras і затока Хрисоху:

Далі дорога виглядає в основному так:

Тут було доволі спекотно, як мінімум 20°С.

Єдине, що псувало враження - дуже багато сміття і скрізь валяються гільзи від мисливських патронів (місцеві полюбляють стріляти птахів)...При тому що все це - територія національного природного парку...

Вже видно західний берег півострова, куди ми прямуємо, і нашу дорогу до моря:

Недалеко від тієї дороги знаходиться церква Agios Kononas більше схожа на сільську хату, кран з водою і страшненька ферма - одинокий осередок цивілізації на величезну безлюдну територію.

Безлюдними дикими просторами Акамас "завдячує" англійським воєнним, які з 1960 по 2000 роки використовували півострів як полігон для навчальних стрільб. Тому він так і залишився незаселеним.

Підходячи до моря зустрічаються таблички з попередженням бути обрережно, бо можна натрапити на міни.

Ось і море.

З цього місця йдемо дорогою Lara Road вздовж узбережжя. Lara Road - звичайна грунтовка з калюжами і камінням) Праворуч море, а ліворуч нас супроводжують гори:

Все добре, але дорога Lara Road довга і одноманітна, а йти нею до нашої цілі пляжу Лара, ще мінімум 11 кілометрів... і всюди стільки сміття... було дуже спекотно і нудно... і печально від сміття...

І тут нас наздоганяє машина, два чоловіки хочуть нас підвезти, тільки виявляється що задні сидіння в авто закидані якимись дошками, вони починають їх виймати, кажуть що завтра по них повернуться. Нам ніяково, не хочемо завдавати незручностей. Ледве вмовили їх цього не робити - нічого страшного, ми вже пройшли багато і ще пройдемо)

Ми змирились і йдемо далі. Десь за годину, як тільки я хотіла звернути з дороги до моря, щоб трохи освіжитись і перепочити, помічаємо що нам на зустріч їде машина. Як виявилось Джорж (один з тих чоловіків) взяв іншу машину і аж з Пафосу, який звідси більш як за 30 кілометрів, повернувся спеціально, щоб нас підвезти... А ще захопив апельсини з його саду, мінеральну воду,  влаштував нам ціле сафарі на джипі і привіз нас повз пляжі Лара на своє улюблене місце - пляж де він часто сам відпочиває. Цей пляж на додачу ще й був дуже близько до каньйону Авакас, відвідини якого в нас були заплановані на наступний день.

Тож якби не Джордж, ми б ще довго йшли тією дорогою, замість насолоджуватись морем і валятись під сонцем) Ми були просто розчулені таким перебігом подій.

На завершення цього насиченого і прекрасного дня ми гуляли берегом і спостерігали прекрасний захід сонця.

Вид на мис Cape Drepano, село Agios Georgios і острів Geronisos:

Пляж тут красивий, але такий засмічений... практично все сміття сюди прибило морем...
Мені так не вклалось в голову - як кіпріоти, такі хороші люди, цивілізовані, гостинні і завжди готові допомогти (адже всі хто нас траплявся були такими) можуть так безбожно смітити і бути настільки екологічно не свідомими...

Захід сонця був дуже красивим:

Знову чудове місце ночівлі:

Сонце зайшло, небо довго не переставало грати кольорами:

Ярик сфотографував мене, як я фотографую:

А ось що в той момент фотографувала я:

Ось так завершились наші 2 дні на одинці з природою.
Далі буде :)

Початок розповіді про  Кіпр: Айя-Напа - Протарас.