7 лютого 2017 р.

Кіпр: Айя-Напа - Протарас

Перша частина розповіді про подорож на Кіпр з наметом.
Січень, 2017. 

Про прекрасні околиці тусовочної столиці Кіпру Айя-Напи - скелі мису Каво Греко, морські печери і арки, бірюзові лагуни, старовинні й сучасні храми... Або чому під час подорожі Кіпром мені так хотілось потрапити саме на цю частину острова теж :)


Айя-Напа - невелике туристичне містечко, яке взимку просто засинає. Тут практично усе закрите, більшість банків, магазинів, ресторанів, прокатів, та мабуть усі незліченні клуби, якими власне й славиться Айя-Напа. Працюють, і то не повний день, лиш заклади на центральній вуличці Ніссі-Авеню.  А взимку тут найгучніші звуки - лиш від будівельників, що повсюди будують нові та ремонтують вже існуючі готелі, готуючись до наступного сезону.

Приїхавши в Айя-Напу ми знайшли чи не єдиний працюючий прокат, вирішили, що орендуємо скутер, щоб покататись околицями на наступний день і пішли гуляти.

Можливо, найцікавіша архітектурна та сакральна пам'ятка тут - монастир Айя-Напа, з XV століття.

Вид на окрасу монастирського подвір'я - альтанку з венеціанським фонтаном:


З двох сторін по периметру дуже красиві арки:



В печері на цьому місці в XIV столітті мисливці знайшли заховану ікону Богородиці, в честь якої і була дана назва цьому монастирю і містечку ("Панагія Напа" - переводиться, як Пресвята Богородиця). Над печерою надбудували церкву:



Троянди в саду монастиря:



Старий фонтан з головою кабана:


Доречі воду для приготування їжі ми набрали, тут з одного з кранів на території.


Далі ми зайшли в малесенький маркет з напівпорожніми полицями, купили дорогущий хліб за 2,50 євро (в нормальному магазині можна купити хліб за 1-1,50 євро) та дешеве якесь іспанське вино за 2 євро (хліб дорожчий за вино :) і попрямували за місто до моря - тут мали бути найближчі морські печери.

І вони були, навіть не лише печери, а й одна з найвідоміших достопрімічатєльностєй тутешнього узбережжя - арка під назвою "Міст кохання"...


А я думала що тільки в нас все підряд називають в честь кохання :)

Арка, море неймовірного кольору і я, як  маленька мурашка на фоні цієї краси:


Вид з арки на берег:


Ярик:


А це вже вид з-під арки в сторону Айя-Напи:


Під самою ж аркою немає водоростей і вода такого кольору, що хочеться навіть не думаючи пірнути... літом тут мабуть справжній рай... і натовпи туристів...



Такої краси багато не буває :)




Зовсім поруч білосніжні готелі Айя-Напи в зимовій сплячці:



Ми прогулялись берегом і вирішили тут, на цих же скелях поставити намет і заночувати. Хоч повсюди гостре каміння, все ж знайшли невеличку ділянку вкритою м'якою і навіть не колючою травою якраз під намет. 


Взимку тут добре ночувати. За частину дня, що лишилась, тут ніхто не ходив, після 16:00 кіпріоти перестали будувати нові готелі і стало неймовірно тихо і спокійно.

Ми встали рано, адже в планах було покататись на скутері, для цього ще треба було повернутись до прокату  3 кілометри. 

До речі в середині січня на Кіпрі день довший ніж у нас, хоч там той самий часовий пояс що й в Україні. Тут вже в 6:30 було світло і сонце якраз викочувалось з-за горизонту, а темніло - з 18:00! Сонячний день - майже 12 годин, ще й який сонячний!

Наш сніданок - гречка з говядиною від Happy Elk, приготована (як і практично вся наша їжа на Кіпрі) за допомогою газового пальника:


Взяли в прокаті скутер, лишили свої рюкзаки і поїхали на мис Каво Греко.
Наш прокатний скутер, найбільш вийшло розігнати його десь на кілометрів 80 :)


Каво Греко - це не тільки мис, я й територія навколо, що включає в себе одноіменний національний лісовий парк та скелясту гору.

На Каво Греко знаходиться один з британських анклавів на Кіпрі, тож тут не всюди можна проїхати, хоч це суттєво не заважає.

Щоб потрапити на гору ми об'їхали навколо і припаркувались зі сторони мису. Тут проходить екологічна стежка вздовж узбережжя і на гору.


Ми ж на верх видерлись навпростець, крізь скелі.

На Каво Греко стільки зелені і при чому такої яскравої, як у нас буває тільки в травні-червні, а тут - тільки взимку. І взагалі стільки зеленого страшенно радує око, в контраст нашій цьогоріч справжній зимі. Вся трава схожа на вазони, а кущі на декоративні дерева. А зараз(в лютому) тут мабуть справжня квітуча весна, цвітуть цикламени і дикі орхідеї...


З гори відкриваються чудові краєвиди.



Як і всюди на Кіпрі, в будь-яких хащах з гарним краєвидом є лавки. Тут вони просто стоять над крутим урвищем висотою понад 100 м.

Скелясте узбережжя, як на долоні, прямо біліє Айя-Напа, а далеко-далеко зліва видніється тонка полоска суші - десь там Ларнака.


Назад до мотика повертаємось красивою екологічною стежкою.

Вид на самісінький мис Каво Греко, там радіолокаційна станція британської воєнної бази і ще якісь радіостанції:



Далі рухаємось до містечка Протарас. По дорозі заїжджаємо до чергових морських печер.
Поруч з печерами - неймовірно красива церква Agioi Anargyroi  в грецькому стилі.


Проста, маленька і неймовірно красива.


 Як на мене вона ідеально вписується в морський пейзаж - найкраще що тут можна було збудувати.


Від церкви по сходинках можна спуститись в печери, коли море спокійне... Бо того дня з тієї сторони Каво Греко хвилі були величезні! Поки я намагалась сфоткати найбільші, Ярик вирішив спуститись в печеру, він до неї не дійшов, якась з хвиль просто накрила і повністю намочила його взуття і штани)


Коротке відео щоб передати атомосферу:

   

Кіпр славиться котами, їх кількістю... І їх на острові дійсно багато і вони всюди, вгодовані і наглі - наші українські дворові коти б їм позаздрили... Просто котячий рай і рай для кошатника. Наприклад, тут, біля Agioi Anargyroi живе 26 котів, їх постійно годує чоловік що дивиться за церквою, біля джерела стоїть купа котячих мисок. А це якраз після обіду, на фото 19 мурчиків :)


По дорозі до Agioi Anargyroi є ще одна відома арка, але вона здається називається "Міст грішників" (це вже цікавіш). Але вона огороджена, очевидно щоб усякі грішники туди не лізли. І ми не стали, а то з моїм то щастям...


В містечку Протарас знаходиться ще одна церква в грецькому стилі - Agios Nikolaos (Святого Миколая). Це сучасна церква, побудована в 2007 році. Але від того не менш прекрасна!



Мені страшенно сподобалось поєднання простоти форм, сліпучої білизни, блакитних дверей, вікон і куполів, в поєднанні з неймовірно голубим морем і небом - церква біля моря, біля такого гарного і чистого моря, як тут - саме так і має виглядати.

На якомусь з сайтів в описі до одної з цих церков прочитала: "Вона увібрала в себе всю красу Середземномор'я..." -  з цим важко не погодитись....


І взагалі тут часто зустрічаються білі будинки з блакитними вікнами і дверима.

Малесенький маяк недалеко від Agios Nikolaos:



В центрі Протараса на скелі висотою 115 м розташувалась церква Profitis Elias (Пророка Іллі). Тут гарний оглядовий майданчик на узбережжя Протараса. Насправді місце приємне, є джерело, а ввечері коли все світиться, мабуть, дуже красивий вид на містечко.


На цьому місці була маленька стара церква з VIX ст., але вона була зруйнована і в 1984 році тут відбудували новий храм.


Вздовж сходинок, що ведуть сюди, дерева і кущі обвішані всіляким сміттям - типу "зав'яжи стрічку на щастя" - крім стрічок і шматків тканини там трапляються, як кульки, так і туалетний папір, як і будь де - виглядає дико.

Після цього ми ще покатались околицями, уникаючи місць з великим скупченням машин, адже на Кіпрі лівосторонній рух і нам це було дуже незвично, особливо на розв'язках. Я навіть у якості пішохода ніяк до того не могла звикнути:)

Ще раз заїхали до Мосту кохання. Тут багато морських печер і гротів, деякі з них можна і не помітити зверху. Тож вирішили трохи по них полазити.

Шикарне місце - наскрізна печера по сусідству з Мостом кохання. Тут такий "басейн" з голубою водою...шкода фото, що ми зробили не мають належної якості щоб повністю передати наскільки там чарівно....

Фото Ярика на екшен-камеру:


І моя панорамка з двох кадрів на фотоапарат:


Через таку неймовірну чистоту води важко оцінити глибину.


Ще одна печерка з пісочним дном....



Страшенно красива....І глибока.


Море настільки красиве, що так і спокушає.
Тому ми тут таки скупались, купався навіть Ярик) Море на Кіпрі взимку має температуру біля 16 градусів. Для мене - нормальне море, наприклад, в Криму (якщо мені не ізміняє пам'ять) на початку сезону воно не тепліше і в кінці сезону теж.


Ідеальна бірюза:



Ще фото з-під Мосту кохання, тільки інший ракурс:


Ще покатались, здали скутер, забрали наші речі і на автобусі повернулись в Ларнаку на ночівлю біля озера  з фламінго - тож далі буде :)

Також згодом напишу статтю з технічними деталями, корисною інфою та посиланнями.

З.І.: Це чудовий куточок Кіпру і взимку туристів тут дуже мало (наприклад відносно Ларнаки чи Пафосу), тож насолоджуватися прекрасним морем і пейзажами можна сповна.

Тепер я розумію, що в районі Айя-Напи ми заїхали не в усі гарні місця, в які я хотіла) Але нічо - це як завжди лиш привід повернутись!


Продовження розповіді Дикий захід Кіпру: Голубі лагуни і гори півострова Акамас.


Немає коментарів:

Дописати коментар