Літо на Вододільному хребті

Веховинський Вододільний хребет знаходиться в частині Східних Карпат - Бещадах (Бескидах), які розташовані на території України та Польщі.
Найвища вершина Бескидів - г.Пікуй(1408 м).

Також Пікуй є найвищою точкою Львівської області і по Вододільному хребту проходить межа Львівщини та Закарпаття.

Мої ноги забули коли востаннє ходили в гори і вже скоро зима, але тільки зараз дійшли руки до фото з липневого походу по Верховинському Вододільному хребту.

Маршрут с.Щербовець - г.Пікуй - г.Нондаг - г.Припір - пол.Панська долина - г.Пікуй - с.Біласовиця легкий, його можна пройти помаленьку, не напрягаючись за два дні,

Крім того щоб не напрягатися ми навіть не брали з собою намет, а тільки кусок церати про всяк випадок.

Вибір впав на Пікуй бо з Здолбунова туди відносно зручно і швидко добиратися, а середина літа - гарний час шоб наїстися чорниць та милуватися квітучими полонинами.

На Пікуй ходять з півночі - з Біласовиці, або ж з півдня з Щербовця.

Приїхавши в Воловець, сіли на автобус до Нижніх Воріт, а там пересіли на маршрутку до Щербовця, бо очікуваний нами автобус до Біласовиці запізнювався на невідому кількість часу (хто їздить карпатським громадським транспортом, зрозуміє).

Водій нас висадив "під Щербовцем", де й почався наш шлях. Близько 1 км до Щербовця, а звідти 5 км до Пікуя.

Щербовець гарне маленьке карпатське село.
Піднімаємся по горбу над селом.

Там відразу відкривається краєвид на Пікуй:

Стенактіс однорічний:

Збоку вид на гору Гостра(1405 м):

Полонина над селом закінчується, дорога веде в ліс, тут починається маркування.

Ближче до вершини підйом стає крутішим. На виході з лісу біля джерела зустріли групу туристів які вже спускалися в Щербовець, розказують що під вершиною теж є джерело.
Пікуй вже близько, під ногами купа чорниці.

Вийшли на хребет, піднімаємся на Пікуй:

Оглядаюся назад, на Букюську полонину і власне на  Вододільний хребет, туди, після відпочинку на вершині, ми підем:

А от і сама вершина, на горизонті рідненька Боржава:

Стовп на вершині в 1935 році спорудили жителі села Гусного на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Правда з народної творчості на стовпі про Масарика нема нічого.



Туристи  кажуть : "Хто не бачив Пікуя, той не бачив......... нічого".
Я щаслива, бо нарешті я його побачила:)
Хоч вже тут була, але тоді все навколо було в тумані.
Вид на с.Біласовицю, куди ми будем спускатися наступного дня:

Перекус, відпочинок. А головне крім нас ні душі.
Вершина скеляста, тут багато цікавих місць.

Я:)

Дзвоники альпійські:

Спускаємся з Пікуя і йдем по хрету до місця ночівлі - Панської долини - сідловини між вершинами Острий Верх і Великий Верх.

Йти легко, бо по хребту перепад висот не значний. Оглядаюсь на Пікуй:

Вид з г.Припір(1285 м) на Пікуй(1408 м) і  Нондаг(1303 м):

Вид з гори Припір на Острий Верх(1294 м) і Великий Верх(1309 м):

Великий верх і полонина Панська долина:

Полонина дуже гарна і зручна для ночівлі - близько ліс і є кілька струмочків, той, що знаходиться посередині самий потужний.

Арніка гірська, занесена до Червоної книги України:

Тут залишилися руїни кам`яного польського притулку-схроніська, збудованого в 20-30 роки минулого століття. Вирішуємо ночувати відразу за ним - єдине місце де вдається сховатися від сильного північного вітру, що дує цілий день.

Шипшина собача:

Звіробій звичайний:

Дзвоники скупчені:

Вид з полонини, Польські Бещади на горизонті:



Трави на чай - іван-чай і звіробій:

Зліва - найвища вершина Польських Бещад - г.Тарниця(1346 м):

Вечеряємо, насолоджуємося заходом сонця. Відчуваю себе вдома, так би кожен день...

 Засинаємо під зорями навколо вогнища.

На світанку гори затягло туманом і нічого не було видно.
З самого ранку в горах почався рух - збирачі афин(чорниць) з навколишніх сіл.

Поснідали, зібралися. Тим самим плаєм йдем на Пікуй.
Вже другий день дує той самий вітер. Але краєвади вже інші.

Вид з-під Острого Верху на Нондаг і Пікуй:

Оглядаюся на Острий і Великий Верхи:

Село Буковець, Гостра Гора і г.Люта Горлиця на горизонті:

Зліва від Гострої Гори виглядає Полонина Руна.

Хаменерій вузьколистий, або іван-чай:

Вид з г.Нондаг на долину між Гострою Горою і Вододільним хребтом:

Вдруге виходимо на Пікуй, перекус і спуск в Біласовицю.
Вид з околиць Біласовиці на Боржаву:

Біласовиця знаходиться поряд з трасою Львів-Ужгород, там чекаємо маршрутку шоб доїхати до Нижніх воріт, пару годин-нічого нема, замовляємо таксі до Воловця.

Потім були традиційні хот-доги з пивом в кафе біля вокзалу і потяг додому.