Маленьке закарпатське село Ужок - не просто одна з точок, де починається маршрут Вододільним хребтом.
Це - окрема атракція на шляху мандрівника, як мінімум з п'яти причин:)Причина №1 - очевидна - прекрасні краєвиди, адже навколо Бескиди, а поруч мальовничий Ужоцький перевал, з якого починається Закарпаття. Ужок - це заповідний яскравий куточок різноманітного закарпатського краю, зі спокійною затишною атмосферою і не зіпсований натовпами туристів.
Взагалі наш маршрут Вододільним хребтом мав починатися з львівського боку Ужоцького перевалу - з Сянок, але приїхавши в Сянки ми дізналися, що от-от буде електричка на Ужгород, тож ми скористались можливістю трішки змінити маршрут та, як бонус, побачити Ужок!
На станції в Ужку не встигли ми вийти з електрички і одягнути рюкзаки, а наш потяг вже їде схилом сусідньої гори :) :
Залізнична гілка Львів - Ужгород, що йде через Ужок, мабуть найгарніша в Українських Карпатах, тому вона - причина №2 приїхати сюди і приїхати саме нею. Залізниця постійно в'ється горами, крутими серпантинами, через старі віадуки, тераси з неймовірними краєвидами, багато де пишуть що тільки в районі перевалу проходить через 14 тунелів (я їх не рахувала). Вона побудована ще за часів Австро-Угорщини.
За часів тієї ж Австро-Угорщини Ужок був популярним бальнеологічним курортом з цілющими мінеральними джерелами, одне з яких називалось Гераклове, і статуя що стояла поряд з ним, тепер прикрашає подвір'я Ужгородського замку.
За часів тієї ж Австро-Угорщини Ужок був популярним бальнеологічним курортом з цілющими мінеральними джерелами, одне з яких називалось Гераклове, і статуя що стояла поряд з ним, тепер прикрашає подвір'я Ужгородського замку.
Віадук в Ужку:
Ужок дуже постраждав під час світових воєн, постраждала і залізниця, яка була відновлена. Міст вже не виглядає так ефектно як сто років тому, але все ж вражає своїми масштабами:
А ось причина №3 - дерев'яна Михайлівська церква - для мене це найголовніша причина, чому я так сюди хотіла потрапити:
Михайлівська церква - одна з 16 дерев'яних церков Карпатського регіону (8 з України і 8 з Польщі), внесених в Список Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО в червні 2013 року.
Вона неймовірна - акуратна, довершена, з плавними формами і особливим темним кольором гонту.
Михайлівська церква побудована в 1745 році, в бойківському стилі.
Кому цікава історія церкви та самого Ужка читайте тут.
Поруч - зіпсута бляхою дзвіниця, побудована 1927 року. Доречі, один з дзвонів, що тут знаходяться, старіший ніж сама церква - він був відлитий ще у 1638 році!
Майже чорний колір, що є родзинкою храму, досягався просочуванням дерева спеціальними оліями для захисту від вологи, це дуже рідкісний вид обробки.
Білі вікна, ще більше підкреслюють глибину кольору храму:
Прекрасний!
Переходимо через річку Уж, яка тут ще маленька і чиста, та грунтовкою піднімаємось вгору. Вид на Ужок, видно віадук і зліва можна побачити Михайлівську церкву:
Тут починається справжня осінь! І чим вище підіймаємося - тим її стає більше:)
Вид на частинку Вододільного хребта, де ми пройдемо наступного дня. Якщо не помиляюся, вершина зліва - Дрогобицький Камінь (1186 м):
Ми не дарма приїхали саме сюди в середині жовтня, адже тутешні букові ліси восени розфарбовують схили неймовірними барвами, які палають під променями сонця, що сідає:
Букові праліси - це причина №4 відвідати ці місця. Тим більше, що Ужок і навколишні Бескиди розташовані на території Ужанського національного природного парку, що входить до українсько-польсько-словацького біосферного резервату «Східні Карпати» та є членом Європейської федерації природо-заповідних територій «Європарк». А головне - ці ліси з 2007 року входять до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат»!
Вид на частинку Вододільного хребта, де ми пройдемо наступного дня. Якщо не помиляюся, вершина зліва - Дрогобицький Камінь (1186 м):
Ми не дарма приїхали саме сюди в середині жовтня, адже тутешні букові ліси восени розфарбовують схили неймовірними барвами, які палають під променями сонця, що сідає:
Букові праліси - це причина №4 відвідати ці місця. Тим більше, що Ужок і навколишні Бескиди розташовані на території Ужанського національного природного парку, що входить до українсько-польсько-словацького біосферного резервату «Східні Карпати» та є членом Європейської федерації природо-заповідних територій «Європарк». А головне - ці ліси з 2007 року входять до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат»!
От таке - з цілої України до Списку світової спадщини ЮНЕСКО входить лиш 7 груп та об'єктів, з яких 2 об'єкти розташовані в маленькому закарпатському селі:)
На горі Кругла, вид на Острий та Високий верх, між якими буде наша друга ночівля.
Ми не помітили, як маркування на Вододільний хребет повернуло на право, і пішли в напрямку Сянок. Поскільки вже сонце сідало, розташувались на ночівлю біля гори Ближня. Все вийшло як на краще, адже велику частину хребта немає води, а біля місця нашої ночівлі були не тільки шикарні краєвиди, а й вода. І не просто вода, а джерело, що є витоком річки Уж!
Тому причина №5 - витік річки Уж, що звивається ужем не менш прекрасною Ужанською долиною і в честь якої називається перший населений пункт який на ній розташований - Ужок:)
Правда пам'ятник витоку Ужа виглядає дивно, як пам'ятник... особливо з відстані.
От так от з такої малесенької калабаньки починається велика річка:) І за 90 кілометрів течією на вже широкому Ужі стоїть столиця Закарпаття - Ужгород.
Вид гарний багряний горбок поруч нашого табору:
Сонце сіло за Вододільний хребет, велика частина якого з нашого місця ночівлі як на долоні:
Наступні два дні ми пройдемо його вершинами і плаями до найвищої точки Бескидів - гори Пікуй. А поки що - одна з найприємніших частинок походу - вечірні посиденьки біля вогнища під зоряним небом.
Далі буде:)
Люблю Карпаты осенью! Особенно Боржаву.
ВідповістиВидалитиОчень красивый и информативный фото отчет!
Невже забули про другу частину?? ;)
ВідповістиВидалитируки так і не дішли :(
Видалити