Подорож Вододільним хребтом. Частина 1: Ужок і ЮНЕСКО

Маленьке закарпатське село Ужок - не просто одна з точок, де починається маршрут Вододільним хребтом. 

Це - окрема атракція на шляху мандрівника, як мінімум з п'яти причин:)

Причина №1 - очевидна - прекрасні краєвиди, адже навколо Бескиди, а поруч мальовничий Ужоцький перевал, з якого починається Закарпаття. Ужок - це заповідний яскравий куточок різноманітного закарпатського краю, зі спокійною затишною атмосферою і не зіпсований натовпами туристів.

Взагалі наш маршрут Вододільним хребтом мав починатися з львівського боку Ужоцького перевалу - з Сянок, але приїхавши в Сянки ми дізналися, що от-от буде електричка на Ужгород, тож ми скористались можливістю трішки змінити маршрут та, як бонус, побачити Ужок!

На станції в Ужку не встигли ми вийти з електрички і одягнути рюкзаки, а наш потяг вже їде схилом сусідньої гори :) :

Залізнична гілка Львів - Ужгород, що йде через Ужок, мабуть найгарніша в Українських Карпатах, тому вона - причина №2 приїхати сюди і приїхати саме нею. Залізниця постійно в'ється горами, крутими серпантинами, через старі віадуки, тераси з неймовірними краєвидами, багато де пишуть що тільки в районі перевалу проходить через 14 тунелів (я їх не рахувала). Вона побудована ще за часів Австро-Угорщини.

За часів тієї ж Австро-Угорщини Ужок був популярним бальнеологічним курортом з цілющими мінеральними джерелами, одне з яких називалось Гераклове, і статуя що стояла поряд з ним, тепер прикрашає подвір'я Ужгородського замку.

Віадук в Ужку:

Ужок дуже постраждав під час світових воєн, постраждала і залізниця, яка була відновлена. Міст вже не виглядає так ефектно як сто років тому, але все ж вражає своїми масштабами:

А ось причина №3 - дерев'яна Михайлівська церква - для мене це найголовніша причина, чому я так сюди хотіла потрапити:

Михайлівська церква - одна з 16 дерев'яних церков Карпатського регіону (8 з України і 8 з Польщі), внесених в Список Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО в червні 2013 року.

Вона неймовірна - акуратна, довершена, з плавними формами і особливим темним кольором гонту. 

Михайлівська церква побудована в 1745 році, в бойківському стилі.

Кому цікава історія церкви та самого Ужка читайте тут.

Поруч - зіпсута бляхою дзвіниця, побудована 1927 року. Доречі, один з дзвонів, що тут знаходяться, старіший ніж сама церква - він був відлитий ще у 1638 році!

Майже чорний колір, що є родзинкою храму, досягався просочуванням дерева спеціальними оліями для захисту від вологи, це дуже рідкісний вид обробки. 

Білі вікна, ще більше підкреслюють глибину кольору храму:

Прекрасний!

Йдемо далі, проходимо пост прикордонників, які перевіряють документи, розпитують про маршрут. За сусідньою горою вже Польща, нам не туди:)

Переходимо через річку Уж, яка тут ще маленька і чиста, та грунтовкою піднімаємось вгору. Вид на Ужок, видно віадук і зліва можна побачити Михайлівську церкву:

Тут починається справжня осінь! І чим вище підіймаємося - тим її стає більше:)

Вид на частинку Вододільного хребта, де ми пройдемо наступного дня. Якщо не помиляюся, вершина  зліва -  Дрогобицький Камінь (1186 м):

Ми не дарма приїхали саме сюди в середині жовтня, адже тутешні букові ліси восени розфарбовують схили неймовірними барвами, які палають під променями сонця, що сідає:

Букові праліси - це  причина №4 відвідати ці місця. Тим більше, що Ужок і навколишні Бескиди розташовані на території Ужанського національного природного парку, що входить до українсько-польсько-словацького біосферного резервату «Східні Карпати» та є членом Європейської федерації природо-заповідних територій «Європарк». А головне - ці ліси з 2007 року входять до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат»!

От таке - з цілої України до Списку світової спадщини ЮНЕСКО входить лиш 7 груп та об'єктів, з яких 2 об'єкти розташовані в маленькому закарпатському селі:) 

Погляд назад. Йдемо дуже красивою плавною дорогою.

Ми були щасливі бачити осінь, адже в нас на Рівненщині на той час все ще було зелене.

На горі Кругла, вид на Острий та Високий верх, між якими буде наша друга ночівля.

Ми не помітили, як маркування на Вододільний хребет повернуло на право, і пішли в напрямку Сянок. Поскільки вже сонце сідало, розташувались на ночівлю біля гори Ближня. Все вийшло як на краще, адже велику частину хребта немає води, а біля місця нашої ночівлі були не тільки шикарні краєвиди, а й вода. І не просто вода, а джерело, що є витоком річки Уж! 

Тому причина №5 - витік річки Уж, що звивається ужем не менш прекрасною Ужанською долиною і в честь якої називається перший населений пункт який на ній розташований - Ужок:)

Правда пам'ятник витоку Ужа виглядає дивно, як пам'ятник... особливо з відстані.

От так от з такої малесенької калабаньки починається велика річка:) І за 90 кілометрів течією на вже широкому Ужі стоїть столиця Закарпаття - Ужгород.

Вид гарний багряний горбок поруч нашого табору:

Сонце сіло за Вододільний хребет, велика частина якого з нашого місця ночівлі як на долоні:

Наступні два дні ми пройдемо його вершинами і плаями до найвищої точки Бескидів - гори Пікуй. А поки що - одна з найприємніших частинок походу - вечірні посиденьки біля вогнища під зоряним небом.

Далі буде:)